Михалківський НВК Сокирянського району

Найбільш широко ця дата відзначається трьома дружніми країнами - Росією, Україною та Білоруссю. Це свято є воістину народним. Він йде від загальних коренів, культурних традицій і звичаїв.

Слов'яни складають основну частину населення Європи. Це свято відзначають росіяни, українці, поляки, серби, словаки, словенці, білоруси, чехи і болгари. Вони святкують його, навіть якщо в даний момент проживають в інших країнах. Слов'яни складають більшість у таких країнах, як: Росія, Словаччина, Сербія, Болгарія, Білорусь, Боснія і Герцеговина, Польща, Македонія, Словенія, Україна, Чорногорія, Хорватія, Чехія. Росія є одним з найбільших держав, в якій слов'яни становлять переважну частину його жителів.

Обласні національно-культурні об'єднання вносять великий внесок в єднання слов'ян. Діяльність цих організацій дозволяє зберігати зв'язок часів. Вони допомагають з покоління в покоління передавати самобутні традиції, звичаї та обряди багатовікової культури слов'янських народів. При цьому відбувається зміцнення громадянського миру та злагоди.

Цілі створення і традиції на свято День дружби і єднання слов'ян

День єднання слов'ян був заснований щоб згуртувати різні гілки слов'янства і зміцнити зв'язок поколінь. Він покликаний зберегти багатовікову дружбу і культуру слов'ян.

25 червня в День дружби і єднання слов'ян глави держав традиційно вітають громадян не тільки своєї країни, але і всіх братів-слов'ян з цією знаменною датою. Свято змушує слов'ян усього світу згадати про своє походження і коріння. Слов'яни представляють собою найбільшу мовну і культурну спільність народів світу.

У рамках свята Дня дружби і єднання слов'ян проводяться різні заходи, які спрямовані на розвиток дружніх відносин між слов'янськими країнами. Згідно з даними письмових та археологічних джерел, слов'яни вже в VI-VII ст. проживали на території Центральної та Східної Європи.Їхні землі тягнулися від річок Ельби та Одера на заході до верхів'їв Дністра і середньої течії Дніпра на сході.

Слов'янські народи

В даний час слов'яни проживають на обширній території Південної та Східної Європи і далі на схід - аж до Далекого Сходу Росії. Слов'янське меншість є також в державах Західної Європи, Америки, Закавказзя і Середньої Азії.

Прийнято виділяти три гілки слов'янських народів. Західні слов'яни - це: поляки, чехи, словаки, кашуби і Лужичани. До південних слов'ян відносяться: болгари, серби, хорвати, боснійці, герцеговинцям, македонці, словенці і чорногорці. Східні слов'яни: білоруси, росіяни та українці.

Проблема походження та найдавнішої історії слов'ян є однією з найбільш непростих. На її рішення спрямовані спільні зусилля археологів, лінгвістів, антропологів, етнографів та істориків. Сучасні слов'янські народи мають досить різнорідне генетичне походження. Цим можна пояснити складність етногенетичних процесів у східній Європі. Ці процеси почалися десятки тисяч років тому, посилилися під час Великого переселення народів у V столітті і до сих пір продовжуються.

Слов'янські мови належать до галузі індоєвропейської сім'ї мов. Вони відносяться до індоєвропейських мов групи сатем. Балтійські та слов'янські мови, з точки зору лексики, морфології та синтаксису, мають набагато більше схожих рис, ніж будь-які інші групи індоєвропейських мов. Наявність ряду схожих рис у балтійських і слов'янських мов може свідчити про те, що в давнину існувало балто-слов'янської мовної єдність.

Довгий час не існувало самостійних слов'янських держав. У другій половині XIX століття слов'янські народи входили до складу трьох імперій: Російської, Австро-Угорської та Османської. Виняток становили лише чорногорці та Лужичани. Чорногорці жили в невеликому самостійній державі Чорногорія, а Лужичани проживали на території Німеччини. До кінця XX століття вже всі слов'янські народи отримали державну самостійність. Виняток становили росіяни і Лужичани.

Появі писемності слов'янські народи зобов'язані Костянтину і Мефодію. Саме вони впорядкували слов'янське письмо і повністю пристосували його для запису слов'янської мови, Величезна робота була пророблена по створенню книжково-письмового слов'янської мови, який в подальшому отримав назву старослов'янської.

 

У слов'ян дуже багата й різноманітна культура. Їй варто пишатися і демонструвати її іншим народам. Однак тривалий час їй не приділялося великого значення, насаджувалося все західне.У рамках цього свята в різних країнах проводяться культурні заходи, спрямовані на відродження традицій і культур наших предків.